«Подвиги» Краснова

Історія боротьби українських патріотів за свою державність у ХХ сторіччі насичена героїчним протистоянням з ворожими спецслужбами, насамперед – ОДПУ-НКВС-МДБ-КДБ. В свою чергу радянські каральні органи вбачали (і не даремно) в організованому українському русі за свободу своєї батьківщині одного з заклятих ворогів Кремля.

Найбільш яскравою ілюстрацією знищення прагнення українців до волі є підступність та лють московських катів по відношенню до лідерів Організації українських націоналістів, а також воїнів Української Повстанської Армії, які боронили свою землю від чужинських загарбників. Чекісти протягом 30-50 років минулого століття добре вивчили діяльність націоналістичного підпілля з метою подальшого його придушення. У цій роботі співробітники органів радянської держбезпеки не гребували ніякими методами, головним з яких було занурення у добровольчі рухи досвідченої агентури чекістів і відповідно, як результат-українських патріотів захлиснула хвиля підступних політичних вбивств.

У 1938 році в Роттердамі (Нідерланди) внаслідок вибуху вбито лідера ОУН Євгена Коновальця. Вчинив цей теракт майбутній генерал НКВС Павло Судоплатов, замаскувавши вибухівку під виглядом коробки шоколадних цукерок з українським декором. Уродженець південноукраїнського Мелітополя з 14 років занурився у вир секретної роботи НКВС. Молодий чекіст під виглядом учасника підпільної української організації декілька років спілкувався з провідником УПА, доки з Москви не надійшов наказ на ліквідацію Є.Коновальця.

У 1959 році у Мюнхені (Німеччина) застрелено іншого провідника української нації Степана Бандеру. Вбивцею виявився Богдан Сташинський, який у 1950 році ще студентом Львівського педінституту за завданням радянського ГДБ вступив до лав ОУН, що було для нього не складно, оскільки три рідні сестри підтримували оунівське підпілля.

Найжорстокіші дії гебешні карателі вчиняли на Західній Україні протягом 1944-1952 років, коли переодягнуті в однострої УПА  т.зв. «яструбки» (від назви спецзагонів НКВС «истребительные батальоны») тероризували села Західної України. Від їх рук потерпало мирне населення незалежно від соціального походження та національності, викликаючи таким чином лють до націоналістів та дискредитуючи саму ідею вільної та незалежної України.

Але, залишимо історію нащадкам і подивимось на реалії сьогодення, а саме на агентурну роботу тих самих нащадків НКВС (ОГПУ, КДБ) — ФСБ та розвідувального управління Генштабу армії Росії у оточенні українських патріотів через призму подій, що передували Революції Гідності.

Збройну агресію по відношенню до України керівництво Росії готувало ще до 2010 року, це вже не секрет навіть для самих маленьких українців.

У влітку 2013 року російські спецслужби вирішили показати усьому світу, хто ж такі справжні звірі «бэндеровцы». У самісінькій Москві співробітники військової розвідки РФ влаштували показовий спектакль, який полягав у нібито штурмі «бендеровцами» редакції газети «Московський комсомолець» під виглядом претензій справжніх українських націоналістів до головного редактора видання  Павла Гусєва за нібито причетність до залучення українок до проституції.

Із змісту відео чітко видно заказушність цієї акції, хоча б по людині, яка спокійнісінько сиділа на сходах редакції і знімала це дійство на відеокамеру вочевидь для відчитування перед замовниками. От тільки хлопці, які прийняли участь у цьому спектаклі грізно гукаючи «Слава Україні, Слава нації!!!» українською насправді слабо розмовляли, адже всі приїхали у столицю Росії для даної акції з Сімферополя. Але картинка про страшні банди «бандеровцев», які можуть господарювати у самісінькому серці Москви створена все ж була, і створена треба визнати яскраво.

Так став вперше відомим вузьким колам націоналістів один з організаторів цієї акції Станіслав Краснов, який на той час був звичайним сімферопольським міліціонером

.

 

 

 

 

 

 

А робив це Стас за завданням, ну чи проханням, ну звичайно не безплатно, одного мутного тіпа Кості Голоскокова, про якого відомо те, що він пов’язаний з націонал-демократичним російським рухом «Наші» товариша Дугін.

А я впевнений, що Костя має чітке відношення до російської розвідки, але про все по порядку.

У подальшому хтось вирішив за Краснова, до речі до 2012 року у нього було прикольне прізвище Удот,

що у міліції він вже послужив і його чекають великі справи. А потім на можливостях Інтерфаксу ним і його тодішнім другом теж міліціонером Сашею Костенком була організована прес-конференція про нібито тиск керівництва Сімферопольського главку міліції за розслідування по главреду «Комсомольця» Гусєв.

Їх звісно звільнили і вже в жовтні Краснов опинився у місті-герої Києві. В акурат перед Майданом. Дивний збіг, чи не так?? Ні, скажу я, збігу тут абсолютно немає.

У Революції Гідності Краснов — Удот, діючи спільно і під гаслами ВО «Свобода» та свого покровителя ще з кримських часів свободівця Едуарда Леонова став справжнім героєм. Вуличні протести, акції непокори та використання зброї це його стихія.

Для того, щоб стати справжнім націоналістом та втертись до кола правих радикалів Стас не гребував навіть катуванням полонених беркутівців, яких утримували у т. зв. «підвалах КМДА»

 

За твердженням свідків, вже тоді Краснов «постукував» своєму куратору Голоскокову про розвиток подій Революції, лідерів протестних настроїв та активістів патріотичних сил

 

Звісно як це буває Краснов потрапив у поле зору усюдисущої СБУ. І не тільки він.

У той час, коли Росія захопила Крим і активно розгортались події АТО на Донбасі, 04 квітня 2014 року до м. Києва прибула Марія Колєда

ще одна «подопічна» Голоскокова. Отримавши з рук Краснова перероблений під бойові набої пістолет «Сталкер» та дві обойми до нього, юна проросійська революціонерка одразу вирушила до м. Миколаєва, де заручившись підтримкою місцевих проросійських активістів, спробувала організувати масові заворушення у контексті т.зв. «російської весни», що супроводжувались сутичками з силами правопорядку та використанням зброї. Але, вже 09 квітня Колєду було затримано контррозвідкою СБУ

 

 Не відомо як її переконали, напевне пообіцяли що піде на обмін, але Колєда на відео розповіла про організацію заворушень в Миколаєві та Херсоні, а також про те, що Краснов передавав їй зброю на вокзалі у Києві

Тільки про свого куратора Голоскокова забула розповіти у надії на обмін. І дійсно, десь через місяць російські спецслужби запропонували обміняти Колєду на українських полонених військовиків і обмін вже в травні 2014 року відбувся. Звісно вже будучи у Росії, Маша потім заявила: «Караул, мене підставили, примусили, катували і тому подібний чьос».

Проте, на безкрайніх теренах інтернету є багато цікавої інформації на цю тему, де Голоскоков дуже хвилюється з приводу затримання  Колєди і ділиться думками з Красновим.

Але їх спілкування це не розмова двох давніх друзів.

Чітко можна зрозуміти, що Голоскоков інструктує Краснова щодо зміни телефону, який той використав при контакті з Колєдою. Також з відео чітко зрозуміло, що Голоскоков координує цілу мережу агентури, націленої на розгойдування сепаратистських рухів в Україні. От посудіть самі

Жив на той час Краснов разом з Костенком на зйомній квартирі по вулиці ….ви будете сміятись, вулиці Краснова у Святошинському районі!

21 травня 2014 працівниками СБУ проведено обшуки у квартирі
С. Краснова. За результатами проведення обшуків виявлено: автомати Калашникова АКСУ (3 од.); пістолети Макарова (2 од.); пневматичну гвинтівку високого тиску (1од); травматичні пістолети «Сталкер», перероблені для відстрілу набоїв смертельної дії (20 од.); граната РГД-42 (1 од); граната Ф-1 (1 од); набої до Автомата Калашникова калібру 7,62мм. (понад 2 тис. од.), саморобні вибухові пристрої; компоненти для виготовлення саморобних вибухових пристроїв (порох, селітра, ацетон, запали, бікфордів шнур, металеві контейнери, часові механізми тощо). Да з таким арсеналом зброї можна війну виграти…  От і питання,  навіщо стільки зброї пересічному громадянину, який тіпа не збирається її застосовувати?

Навіть у найзліші часи злочинцям ну гранату можуть підкинути на обшуку, згоден, але такий арсенал зброї, це ж треба так.

Для того, щоб нейтралізувати вибухову речовину в квартирі Краснова, з міркувань безпеки правоохоронці евакуювали на наступний день мешканців аж двох під’їздів будинку, а саморобну вибухівку вибухотехніки знищували одразу в дворі (у виритій ямі з чавунним 150-ти кілограмовим колпаком). Але все одно декілька вікон від вибухів повилітали.

 

Свідком цих всіх подій став нардеп Володя Арьєв, який виявляється мав депутатську приймальню по сусідству з Красновим.

Звісно ж Краснова було затримано та за рішенням Святошинського районного суду взято під варту.

Проте, наш суд самий гуманний суд у світі, і внаслідок допомоги друзів свободівців, а саме Едіка Леонова, 28 липня 2014 р. С. Краснова було звільнено з під варти під заставу, при цьому суддею зменшено розмір застави з 1 млн. грн., аж до 92 тис. грн. Матеріали кримінального провадження за вказаною ситуацією до сих пір розглядаються суддею Святошинського районного суду Іваном Бандурою. Друзі, уявіть!!! Вилучено величезну кількість зброї та вибухівки, щоб знешкодити яку виселяють людей з будинку. Але натомість, суддя та прокурори обвинуваченого притягати до відповідальності і не збираються. Відомо, що розгляд справи затягується через адвокатів, які постійно придумують різні причини для неявки, а суддя у свою чергу наступне засідання переносить на 3-4 місяці потому.  Мало того, прокурор Колятенко неодноразово заявляв, що не хоче бути задіяним у процесі, бо має сім’ю і боїться Краснова. Оце вже не смішно.

Слід зазначити, що основним адвокатом Краснова є такий собі Андрій Доманський, людина з проросійського середовища. Про останнього за чутками відомо те, що він міцно тримається на фінансовому гарчу у співробітників посольства Росії в Україні. А у грудні 2020 року взагалі визвався захищати Сталіна у справі за позовом держави Україна

У грудні 2014 року С. Краснов вступив до лав українського добровольчого батальйону ОУН. На нетривалий період часу виїжджав у зону АТО для яскравих селфі на передовій

Вже в травні 2014 «ОУН» силами 93-ї бригади був знятий з бойових позицій за саботаж та провокативні дії.

Але Краснов не зупинявся, бо наказ з Кремля потрібно виконувати, за будь яких  умов!!! От і намалювався Краснов серед т.зв. цивільного корпусу полку «Азов», але і цього його російським кураторам було замало. Згодом він намагався втертися в довіру до засновників батальйону «Крим», проте далі консультацій з Міноборони діло не дійшло.

Зрозуміло, що весь цей час контррозвідка СБУ продовжувала документування протиправних дій С. Краснова, пов’язаних з агентурною розвідкою в інтересах т.зв. «ГРУ». Було зафіксовано, що під час конспіративного зв’язку зі співробітником ГУ ГШ ЗС РФ С. Краснов надав Голоскокову список вибухових речовин (пластид, тротил), спеціальних засобів для підриву (детонатори, що активуються по радіоканалу чи за допомогою мобільного зв’язку) та вогнепальної зброї (пістолет, короткий автомат), які необхідні йому для виконання завдань російської розвідки.

Співробітник російських спецслужб та С. Краснов опрацьовували питання щодо каналів передачі останньому зазначених вибухових речовин та вогнепальної зброї, які зберігались на території Київської області.

У період з 10 по 13 лютого 2016 року С. Краснов виїжджав в Республіку Білорусь на особисту зустріч з К. Голоскоковим з приводу обговорення проведення терактів у м. Києві.

Вже 25 лютого 2016 спільно із своєю майбутньою дружиною-революціонеркою Оксаною у дівочості Шелест, С.Краснов ввечері вилучив схрон та перемістив його до лісосмуги, прилеглої до автомобільної траси Київ-Бориспіль (28 км., неподалік автозаправного комплексу «Socar»)

В ніч з 27 на 28 лютого 2016, при спробі вилучення тайника та переміщення зброї та вибухівки у інше, більш надійне місце, Краснов і Оксана Шелест були затримані. Під час огляду змісту  схрону С. Краснова було виявлено 5 (п’ять) гранат Ф-1, близько 30 кг пластичної вибухової речовини, а також запали і детонатори загальною вагою 42 кг

Коментуючи викладене скептики скажуть «Знову підкинули». Друзі вдумайтесь, сумка з 42 кг вибухівки!!!

У ході проведеного обшуку за місцем проживання  Краснова С.О. та Шелест О.В. (с.Чубинське Бориспільського району) СБУ виявлено та вилучено знаряддя для виготовлення саморобних вибухових пристроїв, а також комп’ютерну техніку, з використанням якої був налагоджений канал конспіративного зв’язку з Голоскоковим.

С. Краснова було одразу затримано та за рішенням Святошинського районного суду обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вказана подія, у призмі перебування Краснова у «Цивільному корпусі АЗОВ Крим» викликала неабиякий резонанс в українському суспільстві. Активісти «АЗОВ» одразу прийшли до СБУ з вимогою пояснити причину затримання Краснова.

 

А вже через декілька днів Краснов, у присутності представників від «АЗОВу» пройшов «поліграф», організований СБУ, за результатами якого Азовці особисто переконались у причетності Краснова до агентури російських спецслужб. За чутками, після поліграфу лідер «АЗОВу» Андрій Білецький наказав підлеглим припинити будь які контакти з Красновим і в подальшому не підтримувати його.

На цей раз Краснов відсидів у СІЗО вже 9 місяців, на початку вдавався до відверто комічних ситуацій, наприклад раптової витрати свідомості у стилі Насірова

 

а вийшов тому, що 22.09.2016 року у останній день закінчення терміну тримання під вартою суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Левченко умудрився оголосити перерву у судовому засіданні на три дні і вуаля — Стас на свободі без жодних обмежувальних заходів.

З тих пір розгляд цієї справи за обвинуваченням Краснова у державній зраді в інтересах російських спецслужб як завжди непоспіхом розглядається суддею Смик у Печерському суді

 

Цікаво те, що з 2016 року розгляд справи далі ніж проведення двох попередніх засідань навіть не дійшов.

У висновку цілих чотири адвокати Краснова на чолі з Доманським всіляко затягують процес розгляду, а суддя Смик в свою чергу теж не поспішає і  призначає засідання у перервами три-чотири місяці. Ось така справа друзі. Ось такі суди у нас.

Далі більше. Від оточення колишнього товариша С. Краснова – громадянина України Олександра Костенка стало відомо, що останній звинувачує С. Краснова у зникненні батька – Федіра Костенка та шахрайському привласненні квартири у с.Чубинське Бориспільського району, яка до 2015 року належала С.Костенку на правах власності. Власне у цій квартирі С. Краснов зараз і проживає.

А новою власницею житла є матір Стаса – Удот Надія Олександрівна, яка фактично мешкає у Криму.

Історія ця туманна і дещо незрозуміла. Достеменно відомо, що Федір Костенко у травні 2015 року прибув з території АР Крим для відвідування вказаної квартири, але після зустрічі з С. Красновим несподівано зник безвісти. І як результат історії, за заявою дружини Ф.Костенка слідчими національної поліції розслідується ще одне провадження щодо С. Краснова. Проте і там схоже результат нульовий, як і стан усієї нашої судової та правоохоронної системи. Далі ніж акції протесту з боку Олександра Костенка щодо розслідування про зникнення батька справа не заходить

Примітно те, що в усіх коментарях, виступах і бесідах Краснов щодо вищенаведених контактів з Голоскоковим, своєї зради патріотів Майдану, виїмки вибухівки впевнено заявляє що «ЦЕ ФЕЙК!!!». Та от тільки у матеріалах кримінальних проваджень знаходяться усі експертизи, що підтверджують, що голос дійсно Краснова на усіх записах, але і це навіть неозброєнним вухом як то кажуть чути.

Чим же зараз займається Краснов запитаєте ви? Саме зараз він надзвичайно активно намагається втертись у довіру керівництву радикальних правих патріотів, виношуючи амбіційні політичні плани на майбутнє.

Від знайомих активістів «Правого сектору» стало відомо, що Стас Краснов знайшов себе у рейдерській стезі, і на даний час активно допомагає своєму другу «свободівцю» Едику Леонову у організації рейдерського захоплення «Столичного ринку», який друзі намагаються «віджати» у «донецьких» в інтересах Влади Молчанової, забудовниці «Столиця Груп.

Ну звісно не за просто так. Нашим героям дужа цікава не торгівля овочами, а величезні землі ринку на окружній дорозі Києва. Для цього Краснов з Леоновим періодично організовують пікетування офісу з протидії рейдерству, наганяючи туди проплачену «тітушню» під виглядом «активістів-патріотів» для того, щоб наступного разу міністр юстиції добряче подумав, зупиняючі рейдерські дії Молчанової з використанням кишенькових реєстраторів та чорнющих нотаріусів.

Очевидці стверджують, що 21.01.2021 дружина Краснова особисто оплачувала одну з таких акцій. А ціна питання між іншим за протест складала 1 тисячу гривень для особи. Всього було зігнано близько 160 титушок.

Також Краснов активно розганяє свій телеграм канал, розміщуючи матеріал, що суттєво критикує діючу владу. Гарно скажете ви. Та не зовсім. Наприклад Красновим опубліковано статтю за тезами: «за звільнення військовослужбовця НГУ В.Марківа з італійської в’язниці з державного бюджету приховано було витрачено 58 млн. грн., водночас про інших політв’язнів держава так не піклується.

Цікаво де Стас взяв копії платіжних документів, які виклав у статті? Росіяни допомогли? Буквально одразу ця інформація була оприлюднена російським політичним Інтернет виданням «Навігатор»,

із посиланням на Краснова як бойовика полку «Азов». На думку компетентних людей вказана діяльність Краснова не що інше, як участь у інформаційних акціях, які проводяться російськими спецслужбами для дискредитації української влади у інформаційному полі. І таких акцій у Краснова вистачає. Цікаво скільки він за це отримує? І чому СБУ мовчить?

При цьому всьому націоналіст Станіслав Краснов дружить з українофобом Толіком Шарієм, ха оце прикол

Крім того, Краснов має неабияку підтримку з боку ще одного цікавого персонажу з радикально патріотичного середовища, так званого «напівпровідника» «Добровольчого батальйону ОУН» Колі Коханівського із справжнім прізвищем Діоба

постаті неоднозначної та відомої войовничими настроями як от погроми російських банків, або участь у так званій «осаді» Нацбанку для зняття з посади голови Яківа Смолія, що дуже свого часу насолив Коломойському з «Приватом». Злі язики подейкують, що протестував там Коханівський з частиною вірних йому ОУНівців теж не за патріотизм, а за російський кеш, який дозволив йому вже в 2020 році купив собі немаленьку трикімнатну квартирку на Теремках. Ну, думаю його побратими на протестах точно не заробили багато, або не заробили взагалі, тому що певне не розуміють що їх використовують «втемну».

Так ось, влітку 2020 року Коханівський-Діоба порішав для Краснова посаду т.зв. «секретаря проводу ОУН»

незважаючи на заплямовану репутацію Краснова та заперечення інших членів проводу. Майже одразу Краснов почав агітувати активістів «ОУНівців» щодо виїзду у Білорусь для підтримки братнього білоруського народу та участі у акціях протесту, які на той час на всю вирували на вулицях Мінська. Але тут цікаво те, що звісно активісти відмовились від виїзду, звинувативши Краснова у провокації, а вже за тиждень Міністр МЗС РФ С. Лавров у виступі припустив, що на території РБ вже знаходяться близько 200 українських радикалів, які причетні у дестабілізації обстановки у Білорусі

Тобто, виходить так, що Краснов агітував патріотів поїхати у Білорусь, знаючи що їх там затримають і звинуватять в усіх гріхах. Цікаво чи не так друзі.

І на останок хочеться сказати, що таких як Краснов «російських консерв» в українському суспільстві сила силенна, вони активні у політичному житті країни та прикриваючись під патріотичними гаслами «Слава Україні», уникаючи відповідальності внаслідок фактично саботажницької суддівської влади та прокурорів досить впевнено себе почувають, та от тільки невідомо чи надовго!!!

Далі буде…